Історія села Буда-Орловецька

Буда – Орловецька – село, розташоване за 15 км від районного центру та 13 км від залізничної станції Цвіткове.

 Загальна площа – 1838,6 га. Населення становить- 379 осіб.

 Буду - Орловецьку по праву називають городищенською Швейцарією. В селі і побіля нього – стрімкі і чисті джерела, високі гори, тиха зелень дібров, білі хатини, криниці з найсмачнішою водою. Село засноване на початку XVII ст. Походження назви невідоме.

     У 1625 році воно згадується як « Будище» і належало Ірдинсько - Преображенському монастирю, який знаходиться у 3-х верстах від Старосілля над Ординським болотом. Під час повстань у цьому краї Ординський Монастир було зовсім розорено , а повної руйнації він зазнав близько 1709 р. На місці старого монастирського саду з 1773 р. почав будуватися Виноградський Успенський монастир. Монастирю належали поселення Будище , Старосілля та інші угіддя.

    У 1825 р. в Буді - Орловецькій збудовано поташний завод. Можливо й назва села походить від назви споруди « буда», в якій добувалися з деревної маси поташ, вугілля, дьоготь.

    У 1918 р. в селі встановлено радянську владу.

     У 1929 р. селяни об’єдналися в колгосп ім.Шевченка , який оці перейменовано в ім.Жданова , а на початку 90- х – у КСП « Зоря».

      З давніх давен село славиться своїми умільцями. Особливо у пошані було гончарство. Поблизу села в лісі копали глину, з неї виготовляли різноманітний посуд. Про минулу гончарську славу свідчить як назва кутка Гончарівка, так і поширене в селі прізвище Гончар. Свого часу в селі працював завод, високоякісну черепицю і цеглу якого експортували за кордон.

 У Великій Вітчизняній війні загинуло 210 будян, з них 75 було страчено за зв’язки з партизанами, 51 воїн нагороджений орденами і медалями.

   У центрі села на пагорбку , над ставом споруджений обеліск Слави на честь полеглих у Великій Вітчизняній війні. На шкільному подвір’ї є братська могила, в якій поховано 36 радянських воїнів, що загинули при звільнені села від фашистських загарбників.

     Нелегко було Буді - Орловецькій після війни. Але як і вся країна село піднімалося. Як не згадати теплими словами вдячності колишнього голову колгоспу Миколу Ничипоровича Панасенка, за господарювання якого збудовано сільський Будинок культури, адміністративне приміщення, ФАП, бібліотеку, школу, ферму, розпочато покладання шляху з твердим покриттям.

   У 1969 р. у селі Буда - Орловецька побудовано цегельний завод, який щоденно виробляв 25 тисяч доброякісної цегли.

       Багато видатних людей народилося в селі. Андрон Пилипович Руденко у 2000 р. нагороджений орденом Богдана Хмельницького  і медаллю « Захисник Вітчизни». Був учасником параду на Червоній Площі в Москві. Наказом міністра оборони України присвоєно звання лейтенанта запасу. Нагороджений медаллю « 55 річниці Перемоги» і медаллю « Двічі Героя Радянського Союзу маршала Багряна» від Вірменської республіки та пам’ятним знаком учасника параду Перемоги на Червоній площі.

         Іван Тимофійович Артеменко пройшов війну від першого до останнього дня, а в серпні 1945 р. як парламентар і особливий уповноважений командування Радянських Збройних Сил прийняв беззаперечну капітуляцію Квантунської армії в Маньчжурії.

        Микола Павлович Гончар - вчитель за покликанням і призначенням. Усе своє життя присвятив вихованню дітей, вивченню історії рідного краю. На даний час хоч і  на пенсії , але продовжує трудитися ( пише вірші, виробляє вироби з лози та створює картини з трав). Так пише про своє село Микола Павлович :

Дороге моє село,

Рідна Буда моя.

Щовесни тут зозуля кує,

Лине спів солов’я.

Вода чиста Медянки

І цілюще повітря,

Свіжі росяні ранки,

Тихі подихи вітру.

Шепчуть ніжно ліси

Нам слова заповідні:

Не руйнуйте цієї краси,

Бережіть місця рідні.

Гаї тут серця милі

Завжди привітно шелестять.

В долині вітер котить хвилі

В ставах, що сріблом мерехтять.

З боків ярів біліють хати,

А з пагорбів , куди не подивись,

Краєвид, який не описати,

Що тільки дякуй Богу і молись.

Жили у Буді вуглярі: було таке колись.

Трудились важко гончарі

Та вже перевились.

Всього село зазнало:

Дули вітри холодні,

Біди було немало

В роки голодні.

Пам’ятають могутні дуби

Партизанські паролі

І стежини важкої доби,

Якими месники ішли

Боротися за волю.

Шумлять тепер дерева там,

Де вже засипались землянки.

Та й досі сняться нам

Страшні ті вечори і ранки.

Важкі бої були на підступах до Буди,

Щоб швидше визволити нас,

Бійці під кулі підставляли груди:

Ішла війна, важкий був час.

Давно часи тривожні ті минули.

У мирі й спокої живе держава.

Та подвиги солдат ми не забули:

Хай буде вічна пам'ять їм і слава.

   Данилу Кононовичу Погрібного за героїзм, виявлений під час розгрому Яссо - Кишинівського угрупування, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

       Наказом Міністерства освіти УРСР № 5 від 10 січня 1966 р. Буда - Орловецькій восьмирічній школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Д.К.Погрібного.

    Задорожній Василь Йосипович за винятковий героїзм і відданість Батьківщині нагороджений орденом Леніна.    Григорій Юхимович Гергель нагороджений медаллю « За відвагу», орденом Червоної Зірки і Вітчизняної війни I та  II ступенів. Орден Вітчизняної війни II ступеня прикрасив груди героя біля Буга. Григорій Юхимович брав участь у визволенні Румунії. У Трансільванії його було поранено і він надовго вийшов зі строю. День Перемоги  зустрів у госпіталі.

     У  с. Буда – Орловецька працюють установи: сільський центр культури та  дозвілля, сільська бібліотека, фельдшерсько - акушерський пункт, відділення зв’язку, сільська рада, працюють три торгівельні точки.

      Працює в селі ТОВ « Приват- Агро- Білозір’я», яке орендує земельні частки ( паї) громадян та державні землі сільської ради. Товариство вчасно обробляє землю, сплачує податки та розраховується із селянами. Також орендуються ( садки), ставки. Ставки мають площу в 18,1 га. З 2006 р. головою села працює Карвацький Борис Ялисейович.